герб та флаг

КЗ Чумаківська 
ЗОШ І-ІІІ ступенів

Наш рідний край
Меню сайту
Наше опитування
Який предмет подобається більше?
Всього відповідей: 123
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Гарячі лінії

Національна дитяча гаряча лінія

Національна дитяча гаряча лінія

Національна гаряча лінія з питань запобгання домашнього насильства

Національна гаряча лінія

Дослідно- експериментальна робота

Дослідно-експериментальна робота   

 «Створення системи розвитку аксіосфери особистості на засадах традиційних духовних цінностей»

 на період 2013-2020 роки.

Гуманізація сучасної школи в контексті християнських цінностей

 

     Сьогодні є очевидним той факт, що духовний розвиток особистості виступає одним із найактуальніших завдань сучасної школи. Не викликає сумніву необхідність гуманізації сучасної школи в контексті християнських цінностей.  Релігійне виховання у школі не суперечить її світському характеру, не повинно розглядатися як щось окремішнє, а повинно стати складовою частиною національного виховання в цілому. Саме тому  учень (дитина) повинен мати

вибір і знати з чого вибирати. І ці знання повинні дати ми – учителі! Адже – «Вера от слышания: чтобы уверовать, надо услышать…». Усім зрозуміло, що українська школа потребує християнського одухотворення! Чого ж тоді ми не поспішаємо? У Передмові до Конституції України (від 28.06.1996 року), вказано, що основний закон прийнято, спираючись на відповідальність перед Богом, і тому кожен громадянин України має право на отримання знань, необхідних для правильного осмислення цієї відповідальності. Всі міжнародні правові акти свідчать про захист релігійного виховання. У Конвенції з прав дитини (ООН) передбачено, що країни-учасниці поважають право дитини на свободу думки, совісті і релігії. Корисним є пригадати слова відомого богослова ІV ст., святителя Іоанна Златоуста: «Все у нас должно быть второстепенным в сравнении с заботой о детях и с тем, чтобы воспитывать их в наказании и научении Господнем».

 В свій час, видатний педагог К.Д. Ушинський, сказав «Сучасна педагогіка виросла на християнському ґрунті, і для нас не християнська педагогіка є річ неймовірна – безголова потвора й діяльність без мети, захід без спонукання позаду і без результату попереду».

Тобто, на практиці розуміння «світськості» освіти, як недопущення за всяку ціну до школи Христового світла є нічим іншим, як замахом на моральне здоров’я нації, її безпеку і добробут. В багатьох європейських країнах Церква відокремлена від держави, а школа від Церкви, але ніде це не означає вигнання й Церкви, і християнського виховання з навчальних закладів. Навіть найжорстокіший тиск секуляризму і вимоги певних політичних сил не примусили законодавців переважної більшості європейських країн відмовитися від уроків релігії або християнської етики в школах. Водночас соціологи довели, що людське падіння суспільної моралі, зокрема в США, повністю збігається в часі з усуненням із школи щоденної Молитви. Тож, виходячи з усього вищесказаного, нам, освітянам, треба активно налагоджувати співпрацю між школами та духовними центрами з метою християнського виховання дітей та юнацтва. Християнська мораль повинна стати одним із головних предметів в освітньо-виховному процесі української школи. Сьогодні всі ми з вами є свідками того, як духовний вакуум, примусово створений у минулі десятиріччя, поступово заповнюється. Люди кинулися до активних пошуків сенсу буття. Забувши свої духовні та національні традиції, багато хто звертає свій погляд на захід, намагаючись там знайти еталон суспільного й духовного життя. І Захід «подає» нам руку допомоги, зобов’язуючи нас іти чужим шляхом. Всіма можливими способами – через засоби масової інформації, у сфері освіти, духовності, мистецтва, в політиці, за допомогою прозелітичних місій нам нав’язується західний стиль життя, західний світогляд. З усіх континентів земної кулі до нас ринули представники сотень сект, що іменують себе

"церквами”, котрі стверджують, що вони і лише вони знають шлях до істини. Наш народ, наша молодь, виховані в дусі атеїзму, забули, що наші предки ще зовсім недавно, 2-3 покоління тому були глибоко віруючими –православними.

У 1988 році ми святкували не лише 1000-ліття Хрещення Русі, але й 1000-літній ювілей освіти на Русі. Бо ж з архієреями, священиками з Візантії прийшли до нас і вчителі. Як сказано в «Повісті минулих літ», святий рівноапостольний князь Володимир зразу після прийняття Хрещення видав указ, згідно з яким священики відбирали кмітливих і здібних дітей та віддавали їх до шкіл, що були засновані при монастирях та великих соборах.

Держава, школа повинні бути зацікавлені в тому, щоб діти не були іноземцями на своїй землі. Ми повинні відкрити нашим дітям, що цвіт і гордість українського народу – митрополити Петро Могила і Дмитро Туптало, Тарас Шевченко й Григорій Сковорода, Костянтин Ушинський і Микола Пирогов, Іван Котляревський і Микола Гоголь – були православними. Повчальними для нас мають бути слова Григорія Савовича Сковороди, який звертав увагу на те, що фізика, математика, музика та інші науки – лише служниці пані, а справжньою панею є духовне життя.

Мабуть не випадково в Царській гімназії 60% навчальних годин – це загальнолюдські культурні цінності.

«Дайте головному зайняти перше місце в вашому житті, все інше знайде своє місце». Саме тому сьогодні звернення до ключових позицій православної педагогіки є для нас дуже важливим та актуальним. Мета православної педагогіки та релігійного виховання полягає в пробудженні в душі дитини прагнення до спілкування з Богом. (Досягнення мети можливе тільки людиною, яка сама звернена до Бога).  Дух – системоутворюючий компонент, який творить людину як єдине ціле, як особистість, створену «по образу і подобію Божому».

Зміст людського життя – спілкування людини і Бога, яке зумовлює всі останні грані людського життя і діяльності. Кінцева мета – визначення того, що людині потрібно не «розвиватись» чи «реалізовуватись», а «спастись».

Не вихователь спасає душі вихованців. Це робить Бог. А ось від того, як педагог ставиться до своїх вихованців, напряму залежить його власне спасіння. Ось такі думки православних педагогів і повинні допомогти  підростаючій людині самоствердитись не тільки в самому собі і оточенні, а в її духовному пошуці.

   З цього навчального року наша школа розпочала дослідно-експериментальну роботу  по темі  «Створення системи розвитку аксіосфери особистості на засадах традиційних духовних цінностей» за гуманістично-релігійним напрямком, розрахований на сім років.  І для початку зроблено досить рішучий крок: з вересня 2013 року в нашій школі викладається курс «Етика» в 6-му класі та факультативний курс «Етика» в 5-му, 7- 11 класах, а також факультативний курс «Основи християнської етики» в 3-му, 5-7-му класах. В основі викладання курсу лежать глибоке взаєморозуміння, взаємоповага, взаємодовіра і творче співробітництво вчителя та учнів, а також учнів між собою. Ми звичайно не розраховуємо на швидкий результат і розуміємо, що працюємо на майбутнє. В роботі, яку розпочали ми приділяємо велику увагу особистості педагога, бо абсолютно переконані в правильності висловлювання Високопреосвященного Іринея, митрополита Дніпропетровського і Павлоградського, що дух навчального  закладу живе не в стінах і не на папері, а в характері більшості вихователів і звідси вже переходить в характер вихованців. При порушенні цих основ ніякі зовнішні шляхи і засоби не будуть дієвими. Наш педагогічний колектив чітко усвідомлює, що освітній процес, який базується на основі християнських цінностей повинен допомогти дитині вийти на життєвий простір не лише з накопиченим певним багажем знань, але й з чітко сформованими уявленнями про добро і зло, любові, сенсу життя. Культура поведінки, толерантність, шляхетність, духовність – це ті якості, які ще недостатньо розвинуті в нашому суспільстві. Але сформувати їх виключно на уроках етики та християнської етики також неможливо. Так, ці уроки незвичайні і вони є ведучими в цій справі, але, як вирішили ми на педагогічній раді, абсолютно кожен урок повинен нести певне моральне навантаження. До того ж з особливою відповідальністю ми підходимо до визначень тем класних виховних годин, класних та загальношкільних святкових заходів, організації екскурсій, предметних тижнів, зустрічі з ветеранами Великої вітчизняної війни, надання допомоги одиноким пристарілим людям, хворим і т.д. Ми переконані, що спільними зусиллями, власним прикладом, наполегливістю ми зможемо викликати у дітей бажання пізнати глибину, мудрість, добро, красу Заповідей Божих, які стануть для них дороговказом до поверненя до вічних духовних цінностей (любові, віри, патріотизму та ін.). І тоді твердження, що духовний вакуум охопив систему освіти і виховання ми будемо чути набагато рідше.

 

  Учитель християнської етики

Чумаківської СЗШ Дніпропетровського району

Містюкович Світлана Іванівна

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Листопад 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Архів записів
Баннеры