герб та флаг

КЗ Чумаківська 
ЗОШ І-ІІІ ступенів

Наш рідний край
Меню сайту
Наше опитування
Який предмет подобається більше?
Всього відповідей: 158
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Гарячі лінії

Національна дитяча гаряча лінія

Національна дитяча гаряча лінія

Національна гаряча лінія з питань запобгання домашнього насильства

Національна гаряча лінія

Організація психокорекційної роботи з першокласниками, що мають особистісні і поведінкові проблеми

Організація психокорекційної роботи з першокласниками, що мають особистісні і поведінкові проблеми

 Савєльєва Наталія Володимирівна,

методист-психолог Дніпропетровського Обласного навчально-методичного центру практичної психології і соціальної роботи,фахівець вищої категорії.

 Організація психокорекційної роботи з першокласниками, що мають особистісні і поведінкові проблеми передбачає:

виявлення таких дітей;

виявлення причин і характеру порушень;

організацію корекційної роботи;

оцінку ефективності корекційної допомоги.

Виявлення дітей «групи ризику».

Після проведення обстеження рівня шкільної адаптації першокласників, виділяють групи дітей, відповідні креативному, адаптивному і дезадаптивному  рівням психологічного здоров'я. Група дітей креативного рівня – добре адаптовані, психологічно благополучні школярі, які не потребують допомоги психолога. Діти, які не так благополучно пройшли період адаптації – діти «групи ризику» - знаходяться на адаптивному і дезадаптивному рівнях психологічного здоров'я. Діти «групи ризику» адаптивного рівня в цілому адаптовані до соціуму. За наслідками діагностичних досліджень у них спостерігаються лише окремі ознаки дезадаптації і дещо підвищена тривожність. Ці діти потребують групових занять профилактико-розвиваючого напряму. Діти «групи ризику» дезадаптивного рівня мають значно виражені порушення психологічного здоров'я. За наслідками діагностичних досліджень такі діти проявляють багато ознак дезадаптації, сильно підвищену тривожність або агресивність. Ці діти, перш за все, потребують індивідуальної корекційної роботи, і лише після цього можуть бути включені в психокорекційну групу. (1, с. 33)

Визначення причин і характеру порушень поведінки першокласників.

При визначенні причин і характеру порушень поведінки першокласників слід пам'ятати, що поведінка – спосіб прояву людини в повсякденному житті. Поведінка визначається сукупністю вчинків по відношенню до об'єктів живої і неживої природи, до окремої людини або суспільства, опосередкованих зовнішньою (руховою) і внутрішньою (психічною) активністю людини. (2, с. 208-209)

На кожному віковому етапі поведінка дитини розвивається в певному виді діяльності. Молодший школяр, зберігаючи колишні форми спілкування з дорослими, вчиться діловій співпраці і управлінню своєю поведінкою вже в учбовій діяльності. Формуючись в діяльності, поведінка дітей стає довільною, тобто осмисленою, цілеспрямованою, ініціативною. До стійких інтеграційних особистісних утворень, які значною мірою регулюють поведінку дитини та додають поведінці головну якість належать довільність, самооцінка, самоконтроль, рівень домагань, ціннісні орієнтації, мотиви, ідеали, спрямованість особистості і т.і. Якщо дитина постійно реалізує довільну поведінку, значить, у неї сформовані важливі якості особистості: витриманість, внутрішня організованість, відповідальність, готовність і звичка підкорятися власним цілям (самодисципліна) і суспільним установкам (законам, нормам, принципам, правилам поведінки). Нерідко як «довільну» визначають поведінку виключно слухняних дітей. Але сліпа слухняна поведінка позбавлена свідомості, ініціативності. Тому така дитина теж потребує допомоги.

Різні недоліки в поведінці молодших школярів стримують становлення довільності, порушують учбову діяльність, утрудняють її освоєння, негативно позначаються на відносинах дитини з дорослими і однолітками. У більшій мірі це властиво дітям «групи ризику». Тому виправлення недоліків в поведінці дітей ризику – важлива складова навчання і розвитку цих дітей в системі корекційно-розвиваючої освіти.

Виділяють такі чинники ризику порушення поведінки молодших школярів:

Неадекватне відношення батьків до дитини і її навчання в школі;

Зниження рівня самооцінки молодшого школяра в процесі шкільного навчання (виставляння оцінок, балів, порівняння результатів своєї роботи з результатами інших дітей);

Формування неадекватних захисних варіантів реагування як результат депривації домагання на визнання (в стані тривалої ситуації неуспіху);

Порушення шкільної адаптації у дітей, що зазнають труднощі в процесі соціалізації (асоціальні і гіперсоціальні тенденції).

Причини відхилень в поведінці дітей різноманітні, проте всі вони можуть бути класифіковані в дві групи:

Гіперактивна поведінка – обумовлена переважно нейродинамічними особливостями дитини;

Демонстративна, протестна (негативізм, норовистість, упертість), агресивна, інфантильна, конформна і симптоматична поведінка – у виникненні, яких визначальними чинниками є умови навчання і розвитку, стиль взаємостосунків з дорослими, особливості сімейного виховання.

Організація психолого-педагогічної корекційної роботи.

При організації психологічної допомоги дітям на ранніх етапах формування неадаптивних форм поведінки і неадекватних представлень дитини про себе, найефективнішим є комплексний підхід до корекції особистісних і поведінкових труднощів. Він передбачає дію на всі сторони життя дитини, включення в надання допомоги дитині всіх підсистем його соціального оточення: вчитель – учні, батьки – дитина, однолітки. Робота з дітьми передбачає врахування чинника розвитку. Значна частина проявів дітей, особливо поведінкового рівня, з часом неминуче буде замінена іншими відповідно до змін, властивих віковим порушенням. Ухвалення гіпотези про те, що будь-який прояв поведінки дитини має якесь пристосовне значення, і в цьому значенні позитивне, допомагає дорослим – педагогам і батькам  - залишатися на позиціях дбайливого батька у важких і незрозумілих ситуаціях. Для нормального розвитку і функціонування будь-яка дитина потребує існування позитивної «Я – концепції». Дитина будує її сама, але обов'язково за допомогою дорослих. Саме тому дорослим необхідно мати позитивну концепцію розвитку дитини. Ця концепція не повинна бути науковою теорією, а повинна мати риси реального життя. Іншими словами, дорослим необхідно відповісти на питання: який же позитивний образ даної дитини, які її позитивні риси.

Подолання недоліків особистісного розвитку, поведінки дітей обумовлено трьома основними чинниками:

Перший – профілактична робота, що передбачає якомога раннє виявлення і корекцію негативних явищ в поведінці і особистісному розвитку дітей;

Другий – проникнення психолого-педагогічного аналізу за межі поверхневого пояснення вчинків, виявлення справжніх причин, диференційований підхід до їх усунення;

Третій – не використовування окремої ізольованої корекційної методики, технології, а зміна всієї організації життя дитини.

Корекції підлягають не тільки недоліки розвитку особистості дитини, відхилення в її поведінці, але і соціальна ситуація розвитку в цілому, вся система взаємостосунків між дитиною і її соціальним оточенням. Ефективна побудова такої системи можлива в результаті сумісних зусиль як самої дитини, так і батьків, вчителів. Залежно від виявлених труднощів в особистісному розвитку дитини вибирається тактика корекційно-розвиваючої роботи.

Передбачувані методи корекційної роботи засновані на перерахованих вище положеннях і мають наступні особливості:

Комплексний підхід до рішення проблем:

облік всіх основних підсистем соціальної структури, в яку входить дитина: підсистема вчитель-дитина, підсистема батько-дитина, підсистема однолітків;

робота може проводитися у всіх системах паралельно, або в кожній з підсистем окремо, або в різних їх поєднаннях;

Позитивний підхід до рішення проблем. Реалізація принципу розвитку:

робота орієнтована не на викорінюванні недоліків, а на виявлення і розвиток сильних сторін особистості дитини;

робиться акцент на реальні можливості дитини (вивчаються його індивідуальні і вікові особливості).

Надається можливість короткострокової роботи. Потрібно небагато часу і за тривалістю кожного заняття, і по загальному числу занять. Короткостроковість – важлива умова можливості включення психокорекційних методів в реальність шкільного життя.

Спеціально організована корекційна робота вирішує наступні задачі:

профілактика або відновлення порушень відносин вчителя з «важкими» дітьми;

відновлення і зміцнення позитивного сприйняття батьками своєї дитини;

підвищення комунікативної компетентності дітей в спілкуванні з однолітками.

Корекційна робота з батьками і з педагогами проводиться шкільним психологом або спеціально підготовленим педагогом. Робота з групою дітей вимагає кваліфікації у області групової роботи.

Кандидатами для занять є діти, що викликають занепокоєння вчителів. Використовуються також дані обстежень дітей.

Для занять відбираються діти з «поганою поведінкою» або «надмірно затиснені» діти. Цикл занять передбачає роботу одночасно з дітьми обох груп. Взаємодія дітей з полярними проявами в поведінці дозволить їм краще зрозуміти один одного, побачити сильні і слабкі сторони своєї поведінки.

Виховуючи «важку» дитину дорослі також потребують певної підтримки. Наприклад, відреагування своїх емоційних переживань не менше, ніж сама дитина.  Потреба поділитися труднощами і знайти розуміння своїм відчуттям створює основу зацікавленості педагогів і батьків в спеціальних заняттях з приводу «важких» дітей.

У зв'язку з цим корекційна робота будується паралельно у всіх трьох підсистемах, або як вже мовилося комплексно.

Слід виділити загальні правила, які необхідно дотримувати в роботі з дітьми, що мають ті або інші недоліки в поведінці:

Акцентувати увагу на поведінці, а не на особистості дитини.

Пояснюючи дитині, чому її поведінка неприйнятна і засмучує дорослих, уникати слів «безглуздо», «неправильно», «погано», і т.і. Суб'єктивні оцінні слова тільки викликають образу у дитини, підсилюють роздратування дорослих і у результаті відводять від рішення проблеми.

Розбираючи поведінку дитини, обмежуватися обговоренням того, що відбулося зараз.

Знижувати, а не підсилювати напругу ситуації. Для цього уникати підвищення голосу, залишати останнє слово за собою. Оцінювання характеру дитини, використовування фізичної сили, втягування в конфлікт інших людей, давати різні обіцянки.

Демонструвати дітям моделі бажаної поведінки.

Впродовж всієї виховно-корекційної роботи необхідно підтримувати систематичний контакт з батьками. (2, с. 246-251)

Оцінка ефективності коректувальної допомоги.

Після завершення роботи в психокорекційних групах проводиться повторне діагностичне обстеження дітей, результати зіставляються з первинними показниками і аналізуються.

Наслідками корекційної роботи є зміни, що відносяться до характеристик «психологічного клімату» і «професійної компетентності»:

залучення уваги вчителя до особистості дитини, її емоційних потреб, тренування уміння помічати і бачити сильні сторони в оточенні приведе  до поліпшення психологічного клімату в школі;

поліпшення емоційного самопочуття батьків, зниження відчуття провини веде до підвищення конструктивності у відносинах з дітьми і школою;

одне із наслідків роботи з дітьми – зменшення конфліктності дитячого колективу.

Література:

Хухлаева О.В. Основы психологического консультирования и психологической коррекции: Учеб. пособие для студентов высш. пед. учеб. заведений. – М.: Издательский центр «Академия», 2001. с. 33-34.

Коррекционная педагогика в начальном образовании: Учеб. пособие для студ. сред. пед. учеб. заведений \ Г.Ф. Кумарина, М.Э. Вайнер, Ю.Н. Вьюнкова и др.; Под ред. Г.Ф. Кумариной. – М.: Издательский центр «Академия», 2001. с.208 – 253

Битянова М.Р. , Азарова Т.В., Афанасьева Е.И., Васильева Н.Л. Работа психолога в начальной школе. – М.: Изд-во «Совершенство», 1998. с. 154 – 167

 

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Квітень 2021  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Архів записів
Баннеры